Будь налаштований позитивно!

Жили-були собі маленькі жабенята, які організували змагання з бігу. їхньою ціллю було забратися на вершину вежі.

Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змаган­ня і посміятися над їхніми учасниками. Змагання розпочалися.

Правда, те, що ніхто із глядачів не вірив, що жабенята змо­жуть забратися на вершину вежі. Чутні були такі репліки: «Це занадто складно!», «Вони НІКОЛИ не заберуться на вершину!» або «Немає шансів! Вежа занадто висока!». Маленькі жабенята почали падати. Одне за другим... за винятком тих, у яких від­крилося друге дихання, вони стрибали усе вище і вище... Юрба все одно кричала «Занадто важко!!! Жоден не зможе це зробити!». Ще більше жабенят утомилися й падали... Тільки ОДНЕ піднімалося усе вище й вище... Той єдиний не піддався!!!

Зрештою, усі піддалися. За винятком того одного жабеняти, яке, доклавши всіх зусиль, забралося на вершину! ТОДІ всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося? Один учасник запитав, як же цьому жабеняті, що добрався до вершини, вдалося знайти у собі сили? Виявляється переможець був ГЛУХИМИ

  Притча про двох янголів із «Сльози зірок» Л. Рівера

Одного разу два янголи прийняли вигляд людей і спустилися на землю. їм хотілося подивитися ближче на життя людей. Один янгол був зовсім молодим і недосвідченим, і старший янгол вирішив заразом дечому повчити свого молодого друга. У першу ж ніч свого перебування на землі янголи зупинилися на нічліг у будинку багатої сім'ї. Сім'я була негостинною, як і багато інших багатіїв. Хазяї не хотіли залишати гостей у вітальні. Замість того їм надали нічліг у холодному підвалі. Коли вони розстеляли ліжко, старший янгол побачив діру в стіні й закрив її. Янголові зробити таку річ неважко. Коли молодий янгол побачив це, то запитав старшого про те, наві­що він зробив це. Старший загадково відповів: «Речі не такі, якими здаються». Вранці вони залишили негостинний будинок і продовжи­ли свій шлях. Вони йшли цілий день і до вечора заблукали в село. Знову настав час шукати нічліг. Янголи вирішили зупинитися в будинку дуже бідної, але гостинної людини. Хазяїн і його дружина радо зустріли гостей. Люди посадили янголів за стіл, виставивши на нього всю їжу, що була в домі. Після вечері хазяї поклали гостей спати у свої ліжка, а самі лягли на підлозі. А вранці, коли янголи прокинулися, вони побачили хазяїв, котрі плакали. їхня корова, чиє молоко було єдиним доходом сім'ї, лежала мертва у хліві. Ридаючи, хазяїн сказав янголам, що тепер не знає, на що він буде жити. Всі надії померли разом із коровою. Янголи поспівчували безутішному подружжю і продовжили свій шлях. Коли вони йшли курною дорогою, молодший янгол не витримав і запитав старшого: «Чому все так вийшло? Жадібним багатіям, які змусили нас спати у холодному підвалі, ти допоміг. Бідняки були готові поділитися усім, а ти до­зволив, щоб у них померла єдина корова. Чому?».

«Речі не такі, якими здаються,— відповів старший ангел.— Там, у підвалі багатія, у стіні був скарб із золотом. Його хазяїн був грубий і не хотів зробити добро, і я закрив діру в стіні, щоб скарб не був знайдений. Коли ми ночували в бідняків, прийшов янгол смерті за його дружиною. Я домовився з ним, і він погодився взяти замість дружини корову. Речі не такі, якими здаються.Ми ніколи не знаємо всіх деталей. Тому не слід судити про те, що відбулося. Ти можеш легко влучити пальцем у небо».

Нехай у всьому, що відбувається навколо, ви завжди бачите справжній, часом прихований зміст, і не сприймайте речі таки­ми, якими вони тільки здаються вам.