Про мене | Вход || RSS Регистрация                                                               Вторник, 19.03.2024, 12:23 Гость | RSS  
Коллегам
Поиск по сайту
В портфолио!
ВНИМАНИЕ! СЕРТИФИКАТ БЕСПЛАТНЫЙ!
Подробнее здесь

ПОДАТЬ ЗАЯВКУ НА ДИПЛОМ


Cейчас на сайте:
Счетчик PR-CY.Rank

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
СЕГОДНЯ НАС ПОСЕТИЛИ:

Статистика

Зарег. на сайте

Всего: 4237
Новых за месяц: 0
Новых за неделю: 0
Новых вчера: 0
Новых сегодня: 0

Из них

Администраторов: 3
Модератор: Олена8246
Модератор форума: El_solo
Друзей: 21
Проверенных: 19
Обычных юзеров: 4192

Из них

Парней: 745
Девушек: 3492

У нас в гостях:
Забегали в гости:
Locations of visitors to this page Flag Counter
Иконка загрузки
"Будем знакомы!"
 
«Стать первым учителем не по счету, а по уважению!»
                                                                                                                                       

Учитель начальных классов - это особый учитель, каждый ребенок мечтает о хорошей, умной, первой учительнице, о том, чтобы школа приносила радость. Именно первый учитель, учитель начальных классов, закладывает в детях нравственные основы, настраивает на правильное отношение к учебе, школе, дружбе. Именно таких учителей любят первоклассники, а, став взрослыми людьми, с благодарностью вспоминают всю жизнь. Сколько труда и терпения, нужно, чтобы из маленьких, непоседливых сорванцов вырастить вдумчивое, целенаправленное молодое поколение. Поэтому первый учитель должен быть человеком большой души, которого любят детей, и является их настоящим другом. Именно таким человеком я и стараюсь быть.

 
 
 
 
 
 Если учитель имеет только любовь к делу, он будет хороший учитель.
 Если учитель имеет только любовь к ученику, как отец,
 как мать, он будет лучше того учителя, который прочёл все книги,
 но не имеет любви ни к делу, ни к ученикам. Если учитель
соединяет в себе любовь к делу и к ученикам, он – совершенный учитель.
 
 
                                                                                                                                           
                                                                                                          Л.Н. Толстой
 
ЗАПОВЕДИ ПЕДАГОГА
Заповедь 1.
Люби ученика, доверенного тебе родителями, всей душой, сердцем и разумом. 
Заповедь 2.
Старайся видеть в каждом своем ученике полноправную, уникальную личность, достойную признания и уважения. 
Заповедь 3.
Осознавай в полной мере ответственность за каждого вверенного тебе ребенка: за его физическое состояние и эмоциональное благополучие
Заповедь 4.
Отдавай ежедневно детям все, что знаешь и умеешь сам, развивай их пособности, выбирая самые прогрессивные методы обучения. 
Заповедь 5.
Помни, что знания без чувств, добрых дел и чистых помыслов, не окрыляют, а отягощают и разрушают любого человека, в том числе, ребенка. 
Заповедь 6.
Оценивай поступок, а не личность, и никогда не предпринимай воспитательных воздействий в дурном настроении. 
Заповедь 7.
Воспринимай родителей своих учеников как первых союзников в деле развития детской личности. 
Заповедь 8.
Славь профессию свою праведным педагогическим трудом во благо будущих поколений.
 

 

 

 
 
 
Ессе
Я - вчитель! Мені подобається бути ним.  Відповідь на питання «Ким бути?» – для мене існувала  вже в ранньому  дитинстві. Ще в дитячому саду я грала у «вчительку», посадивши довкола себе ляльок.

І ось опісля стількох  років я як і раніше знаходжуся в школі, стою в класі, але вже не як учень. Завдяки своїм першим наставникам я зрозуміла, що професія має  бути пов'язана з вихованням підростаючого покоління. Адже мистецтво педагога полягає в тому, щоб з висот своєї життєвої мудрості проникати в найдальші галактики дитячого світу, глибоко і чуйно розуміти його. Люблю школу рано вранці, коли йдеш по коридору, і стук твоїх кроків розноситься всюди.

Минає  5-10 хвилин, і школа наповнюється дитячими голосами і сміхом. Стільки радісних осіб біжить тобі назустріч!  Люблю своїх учнів: допитливих, таких, що сумніваються, задають  питання. Учу дітей слухати і чути один одного, поважати чужу думку, навіть якщо вона багато в чому відрізняється від своєї власної. Спілкування зі своїми учнями я будую на довірі, прагну розташувати їх до себе.

Вчитель – прекрасна професія, але я б сказала, що це не професія, це покликання. Вчителі - особливі люди. Треба лише задуматися над тією безмежною, колосальною відповідальністю, яку несуть на своїх плечах вони! Професія вчителя – одна з самих важких на світі. Адже така професія – не всім по плечу. Щодня доводиться стикатися  з неординарними ситуаціями, щодня тобі кидають виклик. Щодня доводиться  вирішувати нові завдання. А як же інакше?

Адже кожен учень – це особа, індивідуальність, яка ніколи не повториться!

Я розумію, щоб отримати на уроці високий результат, щоб урок підняв учня на черговий рівень в їх розумовому зростанні, розвитку і вихованні, щоб він сприяв розвитку у дітей інтересу до навчання, необхідна ще і доброзичливість тону – без крику, без сюсюкання, без нудних нотацій, щоб кожен урок був на межі, коли віддаєш всю силу, всю енергію своєї душі. Щоб створити відчуття «радості життя», не треба боятися звинувачення в розвазі, навпаки, саме вони  наповнюють урок важливим для дітей сенсом – це створює невимушену обстановку на уроці. У нас бувають «хвилини сміху». Адже школа, урок – продовження життя дитяти. А велику частину часу діти проводять саме в школі. Коли я думаю про свою життєву дорогу, я прекрасно розумію, що не можу провести грань, де закінчується моя робота і починається особисте життя. Напевно, це і є моя філософія, моя дорога, що зве і веде на щастя педагогічної праці, до безконечного життя в душах моїх учнів.  Багато років тому я зробила свій вибір, вважаю його за правильний  і зараз. А що означає для мене, бути вчителем? Бути вчителем – це не лише можливість чомусь навчити, але ще і можливість щодня спілкуватися з ними, відкриваючи для себе нове. Міняються діти, міняюся і я разом з ними. Мені подобається дивитися на світ очима дітей, знаходити в цьому радість і задоволення, думати про своїх учнів, співпереживати їх успіхам і невдачам, нести за них відповідальність.

Адже «вчитель» – це не професія, не суспільне положення, не хобі, не робота – це покликання, це життя. Для мене бути вчителем – це і означає жити. У кожного учня в серці повинна зберегтися світла і добра пам'ять про людину, яка віддала йому частинку своєї душі, ім'я цій людині – Вчитель.

 Для своїх вихованців прагну виступати і в ролі контролера, (тобто забезпечувати включення учнів в учбово-виховний процес), і в ролі провідника по країні знань, (створювати умови для розвитку пізнавального інтересу і бажання вчитися), і в ролі етичного наставника, (сприяти дотриманню що вчаться норм і правил), і в ролі носія культури (допомагати освоїти культурні цінності), і в ролі старшого товариша (допомагати включитися таким, що вчиться в різні види діяльності).

            Своє головне завдання бачу в тому, щоб дати можливість розкритися індівідуальності кожного учня, зробити так, щоб діти вчилися із захопленням, і в більшості випадків  мені це вдається.  Хочу закінчити своє есе словами Роберта Рождественського: «…По – прежнему, верится, что если останется жить Земля, высшим достоинством человечества станут когда-нибудь учителя»

Я щоранку заходжу в клас 
На дитячих обличчях - успіх. 
Що я варта діти, без вас? 
Ви - натхнення моє, мій успіх.

За плечима - минулі роки, 
Але й досвід прийшов з літами. 
Що я варта без вас, малюки? 
Я безмежно люблю вас, я з вами.

Щоб любові вогонь не згас, 
Щоб віддать дітям серце і душу, 
Я щоранку заходжу в клас, 
Я - учитель, я вчити мушу!

 
Мини-профиль
Гость


Группа:
Гости
Время:12:23

Гость, мы рады вас видеть. Пожалуйста зарегистрируйтесь или авторизуйтесь!
*
Мои публикации

Учительский портал
Наша кнопка
Школьный дворик Рудаковой Лидии

Подписка на email:

Хотите быть в курсе обновлений сайта? Введите свой e-mail адрес:


Сайт Рудаковой Лидии Владимировны
ШКОЛЬНЫЙ ДВОРИК 2010_2024