Початок шкільного життя. Поради батькам першокласників

Автор: Інна Набока

Свято 1 вересня – стосується всіх. Адже всі ми були школярами, писали диктанти і контрольні, зубрили дати і теореми, одержували свої „двійки” і „п’ятірки”. Та найбільше хвилюються у цей день ті, хто переступає шкільний поріг уперше, а також – їхні батьки. Для них – поради психолога.

Напередодні нового навчального року зазвичай обраховують, скільки коштує зібрати першокласника до школи. При вступі – перевіряють знання дітей. А от про психологічну готовність дитини до цієї події замислюються чомусь менше. Але зміна життєвої ситуації і статусу, набуття нової соціальної ролі – школяра, зустріч з новим і незнайомим нерідко є значним стресом для дитини. Психологи вважають, що 10-15% дітей неохоче йдуть до школи саме через цей страх невідомого. Тож підготувати до навчання означає не лише навчити читати і рахувати. Дуже важливо, щоби малеча якомога більше знала про школу. Адаптуватися буде легше, якщо дитина заздалегідь познайомиться з вчителькою і однокласниками, самою атмосферою шкільних занять, а батьки і старші діти розкажуть про свій учнівський досвід. 

Втім, і для дорослих це – важливий і відповідальний рубіж, своєрідний іспит на звання розумних батьків. Отже, шановні батьки, налаштуйтеся на те, що і у вас побільшає турбот, обов’язків, проблем, зміниться усе життя родини. Насамперед, наберіться терпіння, бо ж не все одразу піде легко і гладенько. У цей час дуже важливо приділяти першокласнику якомога більше уваги. Обов’язково хваліть дитину навіть за незначні успіхи. Це підвищує її самооцінку, бажання вчитися зростає. І у жодному випадку не сваріть за перші невдачі. Натомість, постарайтеся разом з дитиною розібратися, у чому їх причина, допоможіть виправити ситуацію. Не варто і перетворювати навчання на змагання, мовляв, інші роблять це краще за тебе, ти ж не хочеш бути останнім. Змагатися добре на спортивному майданчику, в іграх. А процес навчання, хоча б на початку, має супроводжуватися лише позитивними емоціями. І ще одне: не перетворюйте власну дитину на засіб самоствердження, аби лише похвалитися перед сусідами чи колегами, що вона вивчає три мови, займається музикою, спортом і танцями. Не поспішайте, придивіться, чи справляється першокласник зі шкільними завданнями, а тоді вже записуйте в гуртки чи секції. 

Втім, не варто забувати, що День знань – свято не лише дитяче. Адже ми всі у цьому світі учні, вчимося, у той чи інший спосіб, всеньке життя. До речі, медики відзначають, що люди, які постійно навчаються, зберігають ясний розум і добру пам’ять до глибокої старості. Адже наш мозок потребуває тренувань і навантажень анітрохи не менше, ніж м’язи, а без вправ – атрофується так само, як і м’язи. А психологи помітили, що людина будь-якого віку, якщо вона навчається, почуває себе молодшою. Як на мене, зовсім непоганий спосіб збереження молодості.