·          Вірно, діти, це мороз і слово це майже однаково зву­чить і на нашій рідній мові. Отже, розмова наша з вами про природне явище — мороз. Скажіть, будь ласка, як же ми можемо дізнатися, що на вулиці мороз?

(За малюнками на склі, за показниками термометра, а ще, коли вийдемо на повітря, за нашими відчуттями: маленький мороз — відкриті частини тіла майже не мерзнуть, а коли сильніший, то мороз щипатиме за щічки, вуха, пальці та ін.).

·          Добре, діти, пригадайте мені, будь ласка, художні твори, в яких мова йде про це природне явище. («Моро­зець, морозець» Г. Бойка, «Морозенко» П.Бондарчука, казка «Мороз Іванович» О. Одоєвського, «Витівки старої зими» К. Ушинського, «Гриць і мороз» П.Мостового та ін.).

·          Так, діти, ви назвали мені багато творів, то, може, пригадаємо деякі з них.

(Діти читають вірш Г. Бойка «Морозець, морозець»).

·          Молодці, діти. А скажіть, будь ласка, про що опові­дання К.Ушинського «Витівки старої зими»?

Діти. Про зиму, яка розгнівалась і вирішила знищувати все живе.

Вихователь. Як же це вона хотіла зробити?

Діти. Насилаючи люті морози на птахів, тварин, риб, людей.

Вихователь. Правильно, діти. Я хочу вам нагадати ури­вок з цього твору. Уважно послухайте його.

(Читання уривку).

Діти дають відповіді на поставлені питання.

1.        На кого найбільше розлютилася Зима? (На дітей)

2.        Чому? (Бо вони її зовсім не боялись)

3.        А чому у хлопчика біліла шкіра на обличчі?

4.        Як це можна сказати по-іншому? (Мороз почав відмо­рожувати шкіру)

5.        Що ж робив хлопчик у цьому випадку? (Тер шкіру снігом, поки вона не стала червоною)

·          Отже, діти, якщо на вулиці дуже сильний мороз, то він може завдати шкоди нашому здоров'ю. Можна не ли­ше переохолонути і застудитись, а й відморозити відкриті частини нашого тіла, і першою ознакою цього буде побіління шкіри. В таких випадках треба негайно розтер­ти шкіру долонями рук, або снігом, а потім терміново звернутися до лікаря.

·          Діти, а як ви вважаєте, чи можна запобігти відморо­женню?

(Можна, треба в сильні морози надовго не виходити з домівки, а якщо треба перебувати на вулиці, то одягнути­ся тепло, закривати відкриті частини тіла комірцем, шар­фом, шапкою, рукавичками)

·          Правильно, діти. Всі ці міри перестороги треба виконувати в морозну погоду, і тоді нашому ор­ганізмові ніщо не загрожуватиме.

·          Давайте пограємо в гру «Два морози». Щоб Морози вас не заморозили, тікайте
хутчіш по домівках.

·          Я пригадала ще одну загадку, ось пос­лухайте.

Крил не має, а літає.

Рукавом махне — дерево зігне.            (Вітер)

·          Вірно, діти, вітер. А про який вітер говорять, що він згинає дерево?

(Сильний, такий, що збиває з ніг, ураганний)

·          Скажіть мені, а чи сильний вітер може завдати шкоди людині?

(Вітер може обвітрити шкіру, може запорошити очі, збити з ніг, і людина одержить травму. Взимку в вітряну погоду людина може сильніше відморозитись)

·          Правильно, діти. А як ви гадаєте, чи потрібно нам з вами боятися мороза та вітра? (Ні)

·          Отже, діти, природних явищ боятися не потрібно, але завжди треба пам'ятати, як поводитись в морозну вітряну погоду: — закривати відкриті частини тіла, тепло вдягатися, не йти далеко від домівки.

·          Цікаве в нас було заняття? А допомогли нам в цьому художні твори—загадки та оповідання.

·          Отже, художнє слово, книга — це джерело знань. А знання в свою чергу — велика сила.