БІОГРАФІЧНА СПРАВКА

      Кононенко Іван Іванович — поет — донбасівець, член Міжрегіональної спілки письменників України. Народився 7 лютого 1942 року в селищі Новотроїцькому Волноваського району Донецької області.

Після закінчення школи навчався в гірничопромис­ловому училищі м. Донецька, працював на шахті ім.. Абакумова. Після демобілізації з армії вступив до Московського літературного інституту імені М. Горького, який не закінчив у зв'язку з сімейними обставинами. Закінчивши Донецьке культпросвітне учішлще, працював художнім керівником у Будинку культу­ри селища Новотроїцького. Мав здібності не тільки до поезії, а й до малювання. З 1968 року почав викладати малювання в рідній школі. Заочно закінчив Полтавський педінститут і до цього часу працював в Новотроїцькій ЗШ №2 учителем російської мови, зарубіжної літератури та малювання. У 2000 році вийшла перша збірка поезій «Сердце на ладони», а в 2004 році — збірка «Откровение».

 Писав російською та українською  мовами.

Родина... Отвалы да карьеры,

Узенькая речка в камыше',

Ничего такого, что к примеру

Выззало б волнение в душе.

Выгон- Пі>еедевшиіі от полыни,

Балки от шиповника в крови,

Ничего такого нет в помине.

Что достойно трепетной любви.

Но посадкам клёны да дубочки,

МеждУ них зажатые поля.

Пи единой стихотворной строчки

Не родит родимая земля.

Но вглядишься пристальней и строже,

В тихие вникая голоса,

II внезапно сердце растревожит

В скромных красках скрытая краса.

И, как гадкий сказочный утенок,

Вдруг красавцем лебедем плывет 

Родина, которую с пеленок

Каждый в своем сердце бережет.

*********

    

Живу в поселке неприметном,

Простом, обычном, как везде. 

Здесь загораются рассветы 

И тополь тянется к звезде. 

И речка медленно струится, 

Шурша в высоком камыше, 

Здесь те же вербы, те же птицы, 

В стихах воспетые уже. 

Такое встретишь повсеместно — 

В любой поселок загляни: 

Названья улиц всем известны — 

Они почти везде одни, 

И те же хаты, люди те же. 

Вода в колодце даже та, 

И сам ты чувствуешь все реже.

Что по иным идешь местам. 

Но почему-то все дороже 

Обычность эта мне. Вгляжусь. 

И как-то проще, как-то строже 

Сам незаметно становлюсь, 

И дорожу людьми, что рядом 

Живут со мною, и люблю

Надежду, горе, песню, радость — 

Все с ними поровну делю.

Збірку віршів поета можна викачати  ТУТ