Обстановка та інструментарій в класі повинні бути адаптовані до особливих дітей, а інші учні та вчителі повинні розуміти та приймати індивідуальні потреби кожної дитини.

Навчання у загальноосвітній середній школі розраховане на стандартний рівень інтелектуального та фізичного здоров'я учнів. Ті, хто не вписується в рамки стандартів, змушені були навчатись у спеціалізованих школах. Тому люди з особливими потребами були відокремлені, менш конкурентоспроможні в подальшому житті. І хоча  в інклюзивної освіти є і мінуси, його плюси очевидні: спільне навчання дозволяє особливим дітям отримати шкільний атестат, а в майбутньому - опанувати будь-яку професію і інтегруватися в суспільство.

  Нарешті суспільство зрозуміло,  що діти з обмеженими можливостями в жодному разі не повинні відокремлюватися від основного суспільства, тому що вони є такою ж його частиною, як і люди без відхилень. Тому, знову ж таки завдяки інклюзії, для таких людей стало можливим відвідування всіх закладів - чи то театр, чи то кафе. Єдиним обмежуючим чинником тут може лише відсутність умов перебування у громадському місці людини.

Ще один "плюс" інклюзивного навчання-це те, що в школі учням з обмеженими  фізичними потребами надається допомога психолога, дефектолога, логопеда та інших необхідних фахівців, які забезпечують психолого-педагогічний, корекційний та соціальний супровід. Вчителі та асистенти вчителів вчать виконанню дій, що стосуються щоденної турботи про себе, а також, що теж важливо, виховується необхідність просити про допомогу, коли вона потрібна. Асистент вчителя та тьютор тут виступають посередником між дитиною-інвалідом і суспільством, допомагаючи їй пізнати цей світ, роблячи її життя простіше і в екстрених ситуаціях оголошуючи її потреби замість неї самої.  Що ж стосується " мінусів", то необхідно відзначити наступне:

-Неприйняття людини з дефектами іншими учасниками навчання: поки ми ще тільки прагнемо гуманного суспільства, але, на жаль, досі багато хто «шурхає» від того, хто виглядає «якось не так», не так, як усі. Тому перш, ніж віддавати дитину в масовий дитячий садок або масову школу, подумайте, чи не стане ваша особлива дитина предметом глузування або ізгоєм. Адже це насамперед травма для неї самої.

-Відсутність фахівців: на сьогоднішній день інклюзія на паперах є, але далеко не скрізь вона можлива у повному обсязі. Наприклад, у багатьох школах немає ставки тьютора, що унеможливлює навчання тих діток, у яких у висновку прописано тьюторський супровід. Крім цього не вистачає й інших кадрів: психологів, дефектологів і т.д.

-Завищення оцінки знань особливого учня в силу якоїсь поблажливості в його бік, що згодом робить його подальше навчання досить важким.

  Пам'ятайте: від вашого рішення залежить, як мінімум, психологічний стан вашої дитини і перш, ніж зважитися на інклюзивну освіту, необхідно кілька разів зважити всі «за» і «проти», подумати, чи буде їй комфортно від навчання в загальноосвітній школі.