12-а дитина. Та досить уже тих жартів. Ви тільки подивіться, яка гарна хата. Як писанка. Вся у рушниках, вимальована, як квітка. Господиня. Так, так, мої любі, ще моя бабуся казала, що вишиті рушники — то є обереги від усього злого. 13-а дитина. І моя мама вишиває і мене навчає. (Учні виконують пісню «Пісня про рушник»). Господиня. А ще у кожній хаті, і як бачите у моїй, на видному місці висів образ Матері Божої, яка є покровителькою роду, заступницею дітей. Господар. А ось і стіл. Стіл — це символ єдності сім'ї. За ним збирається родина, відзначаються різні свята. Син. Ще подивіться, яка красна розмальована барвистими квітками піч. А вогонь у печі — це символ добрих і людяних взаємин у сім'ї, це оберіг всієї родини. Дочка. Ще погляньте на нашу чудову скриню. Тут зберігається все найцінніше, що є у сім'ї. Скриня завжди свідчила про працьовитість і дбайливість господині. 14-а дитина. Видно, що ви любите свою світлицю, а дітей вчите шанувати її. Господиня. Звичайно, інакше й не можна. Дочка. Я люблю свою хату, І подвір'я, й садок, Де і сонця багато І в жару холодок. Тихо й затишно. Квіти коло хати цвітуть, І невтомно все літо Бджоли в цвіті гудуть. Все для мене тут рідне: Стіни — білі, як сніг, — І віконце привітне, І дубовий поріг, І ряденця строкаті, Й рушники на стіні, — Навіть дим в нашій хаті Рідно пахне мені. Рідна казка про гнома, Рідна стежка і сад... ... Всюди добре, а вдома Краще, кажуть, стократ.
(Плач дитини у колисці). Господиня. Діточки, ану ходіть-но до мене та забавимо мою маленьку. Забавлянки. Не плач, не плач, Киця принесе калач. По кленовому місточку На пухнастім хвостику. Медком помаже, Тобі покаже і з'їсть. Не плач, не плач. Зробимо тобі колисочку Мальовані бильця, Срібні колокільця. Нову колисочку Повісимо на калиночку. Будуть гулі прилітати, Тебе будуть годувати. Будуть віти повівати, Калиночку хитати. Колишися, колисочко, Не плач, моя дитиночко. Господиня. От бачите, вже маленька і заспокоїлася. Але у моєї доні оченята сонні, Рученьки, мов з вати, — доня хоче спати. Але перед сном її треба покупати. 15-а дитина. А у чому купатимемо дитину? Господиня. Зараз усе розкажу і покажу. (Готує все для купелі). Господиня. Буду зілля цілющого вкидати, А ви, дітки, будете мені допомагати. Спочатку кидаю у водичку гілку дуба, Щоб міцною і здоровою була. Дочка. А я — гілку калини — щоб гарною росла. 1-а дівчинка. Я даю ромашку — щоб ніжною була. 2-а дівчинка. А ось і любисток — щоб усі її любили. 3-я дівчинка. Покладу ще чебрець і материнку для того, щоб росла, як квітка, і любила рідний край. Господиня. Живу воду наливали, У любисточку купали: Щоб здоров'я тіло мало, Лиха-горенька не знала! (Господиня виймає ляльку з води, а діти проказують примовки). Тече, тече вода з мене, А я буду рости з тебе. Як ти будеш витікати, Так я буду виростати. (Господиня вкладає «дитину» спати). Ведуча. Спи, дитинко, спи, Очка зажмури... Можеш, рибко, тихо спати. Над тобою рідна мати Шепче молитви. Спи, дитинко, спи. (Діти співають колискові пісні: «Котику сіренький», «Ходить сонко по вулиці»...). Дочка. От і заснула наша маленька. 16-а дитина. Дякуємо, що нас так гарно приймали, так багато цікавого розповідали. Дуже нам у вас сподобалося. Господар. Дякуємо, що й ви до нас завітали, розділили нашу радість, що розвеселили нашу оселю. Син. Ходіть всі до хати Страви наші куштувати. Дочка. З жита та пшениці гарні паляниці. Всіх ми почастуєм, ще й затанцюєм! (Танець «Козачок»). Господиня. От молодці! А тепер, гостинно просимо усіх до столу. (Господар і господиня припрошують гостей. Всі дорослі і діти співають пісню «Зеленеє жито, зелене»). |