Каталог статей | Вход || RSS Регистрация                                                               Четверг, 28.03.2024, 18:51 Гость | RSS  
Коллегам
Категории раздела
8 Марта [24]
Новогодний утренник [3]
День именинника [2]
Разное [62]
КВНы [4]
Первый, последний звонок [9]
Игры, развлечения [6]
Поиск по сайту
В портфолио!
ВНИМАНИЕ! СЕРТИФИКАТ БЕСПЛАТНЫЙ!
Подробнее здесь

ПОДАТЬ ЗАЯВКУ НА ДИПЛОМ


Cейчас на сайте:
Счетчик PR-CY.Rank

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
СЕГОДНЯ НАС ПОСЕТИЛИ:

Статистика

Зарег. на сайте

Всего: 4238
Новых за месяц: 1
Новых за неделю: 1
Новых вчера: 0
Новых сегодня: 0

Из них

Администраторов: 3
Модератор: Олена8246
Модератор форума: El_solo
Друзей: 21
Проверенных: 19
Обычных юзеров: 4193

Из них

Парней: 745
Девушек: 3493

У нас в гостях:
Забегали в гости:
Locations of visitors to this page Flag Counter
Иконка загрузки
Главная » Статьи » Сценарии праздников » 8 Марта

СВЯТО МАТЕРІ (ПРОДОВЖЕННЯ)

Ведучий: Величава і мудра наша мати-трудівниця. По всякого діла здатна, до всякої роботи охоча. Бо ж  роботою ми живемо, а з клопотами ми вмираємо. Скільки насіяла, скільки зростила.

Ведучий: Ти стежив за матір’ю, як вона ступає по підлозі, як усмі­хається, як тримає вже посічену сивиною голову. Але найчастіше, мабуть, твій зір ловить її проворні руки. Навіть, коли не мають ніякого діла, материні руки не залишаються в абсолютному спокої, вони тихенько ворушаться, як ворушаться під водою стебла водяної лілії від ледь чутної течії.

Мамині руки   (В.Грінчак)

Мамині руки - щедрі, робочі –

Втоми не знають з ранку до ночі.

Вранці, коли ще всі спочивають,

сонце, напевно, вони піднімають.

Мамині руки - ніжні і милі –

Воду ранкову з криниці носили.

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.

Їх теплотою щоранку зігріті,

Йдуть в дитсадочок усміхнені діти.

Мамині руки - добрі, ласкаві –

Всюди в пошані, всюди у славі.

І на заводі біля верстата,

В полі, у школі - всюди їх знати.

Мамині руки все вміють робити,

Як же нам руки ці не любити.

Конкурс: "Знайди мамині руки".

Ведучий: Матерів мільйони. І кожна несе в серці любов. Якби скільки доброти, скільки випромінює серце матері, випромінювалося нами на всіх оточуючих, зло загинуло б.

Мамо, ніжна моя і кохана,

Ви для мене, мов пісня дзвінка.

Наче квітка з любові зіткана –

Чиста, світла, прозора така.

І ця квітка повік не зів'яне,

Бо люблю я її над усе.

Ви - моя дорога, незрівнянна,

Хай Вам Бог щастя й долю несе.

Кожна ваша недоспана нічка.

Лиш для мене малої була.

Бачу й досі: запалена свічка,

Чую дотик до мого чола.

Ви проста і прекрасна людина,

Ви радієте сонцю й весні.

Тож спасибі, що кожної днини

Ви даруєте радість мені.

Ведучий: Недавно ми запропонували студентам відповісти на запитання анкети. Тепер ці самі запитання ми пропонуємо їх мамам:

Якого кольору Ваші очі?

Який Ваш улюблений колір?

Який ваш улюблений співак(співачка, група)?

Яка ваша улюблена пісня?

Яку страву Ви любите більш за все?

Які Ви любите ласощі, фрукти?

Ваша улюблена квітка?

Яке Чи маєте хоббі?

Ваше улюблене свято?

Коли у Вас день народження?

Яке Ваше дівоче прізвище?  

Як звуть або звали Вашу маму?

Ведучий: А тепер подивимось, як мами можуть впізнати роботу своїх дітей. Тільки що вони намагалися намалювати малюнки, які малювали в дитинстві, а мами спробують вгадати, де малюнки їх дітей.

Ведучий: Надовго поїхавши з дому ти завжди тримаєш у пам'яті образ матері. Хай матуся твоя не героїня, не пишається красою і на зріст сама невеличка - байдуже. Серед усіх людей вона тобі наймиліша, стомлене обличчя її для тебе завжди прекрасне. І тільки в неї шукаєш захисту і розради, бо вона - твоя мама.

Дорога до матері    (В. Грищенко)

Випурхнувши з дому, ніби птиці, діти,

Залишили мамі смуток і тривогу.

Мамине віконце цілу нічку світить,

Дивиться до ранку на пусту дорогу.

Напекла матуся для дітей гостинців –

Пиріжків із сиром миску превелику.

Але їх немає... Знову наодинці

Їсть, сльозу ковтає, як гірку наливку.

Чи дорога довга, чи дорога гнеться

Чи причарувала діток чарівниця?

Хто ж забуде матір - тому не минеться,

Тому не минеться, тому не проститься.

Під очима в мами павутинь чекання

Напливають думи, аж у грудях тісно ...

Не баріться, діти, - матінка чекає,

Приїжджайте, діти, поки ще не пізно.

Ведучий: Матері. Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться,  І бажають нам добра і щастя, сподіва­ються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб діти їх жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі.

 

Пісня "Два кольори»

(Муз. О.Білаша, Сл. Д.Павличка)

Ведучий: Наші матері мудро і терпеливо зносять те, що їх витісняють із синівських та доччиних сердець, обранці й обраниці, спочатку кохані, а потім дружини і чоловіки. Аби тільки щасливо жилося їхнім дітям.

Вірш М.Вороного "Легенда".

Дівчину вродливу юнак покохав,

Дорожче від неї в світі не мав,

І клявся, божився, що любить її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

"Тебе я кохаю. За тебе умру...

Віддам за кохання і неньку стару!"

Та мила його не боялась гріха:

Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

"Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, як вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси!"

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин:

Мов кат, витяв серце у матері син...

І знову до милої, з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах,

Ось-ось добігає, не чуючи ніг ...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров'ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло...

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

"Ой, любий, ти впав... Чи тебе не болить?"

Ведучий:  У вас руки дужі - допоможіть мамі. У вас плечі широкі підіпріть кілька кутків, які тримає на своїх плечах жінка, бо у наш бідний, дефіцитний час, їх вже не чотири, а безліч. У вас голос гучний - нехай несе він розумне і тепле слово. Не забувайте, що слово лікує, але слово й калічить. Нехай воно тільки лікує.

Ведучий:  А чи може мати сподіватися на допомогу? Ось лист невідомої матері світові, яка віддає своє дитя до школи.

Дорогий Світ!

Сьогодні мій син іде до школи. З цієї хвилини все для нього нове і незнайоме. І я хочу, щоб ти ставився до нього лагідно»

Розумієш? До цього часу він був королем, ватажком дітлахів двору. Я завжди була поруч, щоб загоїти його рани та втішити його.

Але зараз - все зміниться. Цього ранку він збирається вперше у велику пригоду, під час якої він, можливо, зустріне війни, трагедії і смуток. Щоб прожити своє життя в такому світі, необхідно мати віру, любов і сміливість.

Тож,  Світе,  я хочу, щоб ти взяв його за маленьку руку і навчив всьому, що необхідно знати. Навчи його, якщо зможеш, але обережно. Хай знає, що для кожного негідника знайдеться свій герой, а кожному неправдивому політику призначений свій лідер, кожному ворогові знайдеться і друг.

Розкрий йому всі скарби книжок. Дай йому достатньо часу, щоб, нарешті, відкрити вічні таємниці природи про птахів у небі, бджіл і квітів на зеленому пагорбі. Навчи його тому, що краще буде визнати свою невдачу, ніж обманути.

Навчи його вірити у свої власні ідеали, навіть, якщо хтось скаже, що він помиляється. Навчи його правильно використовувати силу і розум, і ніколи не продавати своїй душу і серце. Навчи його не сприймати те, що каже натовп, а відстоювати своє, якщо він впевнений, що правий.

Вчи його лагідно,  Світе, але не жалій, тому що лише вогонь загартовує сталь.

Це велике прохання, але ти сам знаєш, що можеш зробити. Він  ще такий маленький хлопчик!

Ведучий:  Маємо надію, що саме Ваші діти, любі наші мами, обравши професію вчителя і зможуть знайти стежину до кожного дитячого серця і реалізувати материнські сподівання. І саме Ваша любов і терпіння допоможуть їм на цьому нелегкому шляху. А ми ніколи не забуватимемо про Свято матері, яке святкує весь світ і будемо гідними Ваших надій. Спасибі Вам за Вашу ласку, земний уклін.

Микола СИНГАЇВСЬКИЙ

МАТИ

Стрепенулась від сонця галузка в саду,

кличе матір із хати пташина сім'я.

Я щоднини до вас на розмову іду,

мамо рідна, життя і надія моя.

Вже веснянка дзвенить на пташинім крилі,

мов проміння земне будить першу траву.

Бачу вас, моя мамо, в розквітті землі,

посивілу, як пісню, як легенда - живу.

Заклопотану бачу з весни до весни,

а турботи ж про нас - невгамовних, малих,

Ой, літали ж сини, ой, співали ж сини,

та лишились пісні недоспівані їх.

Це з матусиних рук сходить сонце моє,

щоб ясніше дорога у світ пролягла.

Мов з-під серця у неї джерелечко б'є,

щоб напився я світла, снаги 1 тепла.

Де б не був я - додому не раз повернусь,

і замріяний клен зашумить у дворі.

Де б не був - матерям до землі поклонюсь,

найрідніші у світі для нас матері.

Все від матері - світло, і пісня, і хліб,

перша ластівка в небі, веснянка в гаях.

Все від матері - мужність і перший політ,

і як мати для всіх - Батьківщина моя.

Категория: 8 Марта | Добавил: Лидия (07.01.2011)
Просмотров: 1091
Всего комментариев: 0
avatar
Мини-профиль
Гость


Группа:
Гости
Время:18:51

Гость, мы рады вас видеть. Пожалуйста зарегистрируйтесь или авторизуйтесь!
*
Мои публикации

Учительский портал
Наша кнопка
Школьный дворик Рудаковой Лидии

Подписка на email:

Хотите быть в курсе обновлений сайта? Введите свой e-mail адрес:


Сайт Рудаковой Лидии Владимировны
ШКОЛЬНЫЙ ДВОРИК 2010_2024